“Мотор заклинило”. Західні медіа про Росію та війну

Протягом багатоьох років “ОстроВ” публікує огляд публікацій західних медіа про Україну, але наприкінці грудня в кількох американських виданнях вийшла низка цікавих текстів про стан російських економіки та суспільства в умовах війни проти України. Американські оглядачі, зокрема, прямо поставили запитання про стосунки Росії та США за адміністрації Дональда Трампа. Редакція вирішила, що опубліковані спостереження варті уваги також української аудиторії.

“Росія – це не Ельдорадо”

Кілька текстів стосувалися впливу війни та санкцій, але також довготривалої політики президента Владіміра Путіна на стан російської економіки. “Для Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера, мільярдерів-посланців президента Трампа, які працюють над угодою про припинення війни в Україні, Росія є країною з величезними природними ресурсами та багатими бізнес-можливостями. За їхніми публічними коментарями та словами людей, знайомих з їхнім мисленням, повернення Росії до світової економіки принесе прибуток американським інвесторам та стабілізує відносини Москви з Україною та Європою. Вони не перші американські бізнесмени, які розглядають Росію як країну щедрот, і не перші, хто виступає за мир через прибутки”, – починався один із них, від Wall Street Journal.

“Але багато ветеранів її нестабільної економіки скептично ставляться до того, що країна нібито щедро винагородить американський капітал або що багато американських інвесторів потягнуться до режиму Владіміра Путіна, як тільки Вашингтон скасує санкції, – зазначали у WSJ. – “Росія – це не Смарагдове Місто чи Ельдорадо, – сказав Чарльз Гекер, аналітик геополітичних ризиків, який пропрацював чотири десятиліття в Радянському Союзі та Росії. – Розмір виграшу менший, ніж думають деякі люди”. Економіка Росії, обсяг якої становить 2,5 трильйона доларів – стільки ж, як і економіка Італії – страждає від слабких перспектив довгострокового зростання, скорочення населення, зменшення запасів нафти, яку можна легко видобувати, та відсутності рушіїв зростання, крім енергетики, вважають економісти”.

“У спробах завоювати прихильність Білого дому Москва розхвалює можливості для спільних підприємств в Арктиці, яка містить величезні невикористані енергетичні ресурси, а також для розвідки родовищ рідкісних металів у Росії, – говорилося далі в тексті. – Але багато родовищ Росії знаходяться у віддалених, важкодоступних місцях. Росія входить до трійки найбільших виробників нафти у світі, поряд із США та Саудівською Аравією. Але навіть до війни багато основних нафтових родовищ Росії у Західному Сибіру та Поволжі-Уралі вичерпувалися, змушуючи виробників переходити до більш складних і дорогих родовищ на далеких півночі та сході. За даними Міністерства енергетики Росії, частка російських нафтових запасів, що класифікуються як важкодоступні, до 2030 року зросте до 80 відсотків з 59 на сьогодні. Як результат, за деякими прогнозами, до кінця десятиліття видобуток скоротиться щонайменше на 10 відсотків”.

У The Wall Street Journal наголосили, що “найкращі роки зростання Росії припали на період з 2000 по 2008 рік, коли світові ціни на нафту постійно підвищувалися. …З того часу її результати були нерівномірними. “Мотор заклинило після того, як ціни на сировинні товари перестали зростати”, – сказала Еліна Рібакова, економістка з Інституту міжнародної економіки Петерсона у Вашингтоні. За її словами, бум видобутку сланцевого газу в США сприяв стагнації Росії. Зіткнувшись із падінням популярності, Путін переорієнтував свою риторику на націоналізм. Як іноземний інвестор, ви “приїжджаєте в середню за розміром європейську економіку, яка сповільнюється і залежить від витрат на озброєння, – каже Рібакова. – Навіщо?””

The Washington Post, своєю чергою, звернув увагу, зокрема, на справи двох стовпів російської економіки. ““Газпром”, який колись був дійною коровою російської економіки, минулого року зазнав чистих збитків у розмірі 12,9 млрд доларів за російськими стандартами бухгалтерського обліку, що стало наслідком втрати основного ринку в Європі з початку війни. Компанія вичерпала свої грошові резерви, які на початку 2022 року становили 27 млрд доларів, а зараз складають лише 6-8 млрд доларів, при цьому, схоже, вона також додала понад 20 млрд доларів боргу”, – написали там.

“Російська нафтова промисловість також стикається з дедалі більшими труднощами, – продовжувався текст американського видання. – Ще до введення нових блокувальних санкцій “Роснефть” повідомила про 70-відсоткове падіння чистого прибутку до 3,6 млрд доларів за перші три квартали цього року порівняно з попереднім роком через падіння цін на нафту. У всьому нафтовому секторі поєднання все більш жорстких санкцій, що обмежують доступ до необхідного обладнання та можливості продажу нафти, змушує багато компаній зосередитися лише на видобутку нафти з найбільш доступних свердловин – і може змусити їх закрити інші”.

На багатьох інших великих підприємствах по всій Росії, зокрема, вугільних та металургійних, через стагнацію не виплачують зарплати, скорочують робочі години та вводять безоплатні відпустки, констатували у The Washington Post. Втім, “незважаючи на зростаючі труднощі, з якими стикається населення, мало хто з московської еліти очікує, що економічні проблеми призведуть до соціальних заворушень або що це якось вплине на розрахунки Путіна. “Зростання економічних проблем не призведе до соціальних або політичних проблем. Але наступний рік буде першим складним роком військової операції”, – сказав російський науковець, близький до високопоставлених дипломатів”.

“Деякі сім'ї лобіюють, щоб їхні сини не брали участі в обміні полоненими”

Власне про соціальні проблеми, які вимальовуються в Росії у зв’язку з війною, йшлося в інших текстах The Wall Street Journal та The Washington Post. Там відзначали, що великою мірою мешканці країни-агресорки досі мають радше вищий рівень добробуту, ніж мали до відкритого військового вторгнення в Україну, через численні виплати та пільги для учасників вторгнення. Чим бідніший був регіон до війни, тим очевидніше нинішнє покращення умов життя. Але разом з тим на життя в усій країні все більше впливають також неекономічні чинники, як, наприклад, жорстокі злочини, які вчиняють учасники бойових дій, повертаючись у тил.

Про учасників війни якраз і говорилося у текстах. “Автобус з передової зупинився біля придорожньої кухні, і солдати, що були в ньому, вилізли на зимове багно, – починався той, який опублікував The Washington Post. – Більшість з них не мали ступні або ноги. Пляшка з-під води, наповнена кров'ю, хиталася на пластиковій трубці, прикріпленій до живота одного з солдатів, коли йому допомагали пройти до лавки. Інший безвиразно дивився на закривавлену культю, де колись була його права рука. “Я б ніколи не підписав контракт, якби знав, як там насправді. Наше телебачення нас обманює”, – сказав Фьодор, молодий солдат із Сибіру. …Два дні тому Фьодор втратив гомілку через вибух міни під час наступу на Лиман в Україні разом із тими, хто залишилися від його підрозділу. Він сказав, що залишився одним із лише 10 людей з 110-особового підрозділу, до якого він приєднався два роки тому. Він не шкодував про втрату ноги. “Це означає, що я нарешті можу повернутися додому, живий”. “Ми боремося за поля, які навіть не можемо захопити, – втрутився його товариш по службі Кіріл, також 20-річний, гірко посміхаючись. – Ця війна ніколи не закінчиться. ...Таке відчуття, що вона тільки почалася””. 

Як зазначила авторка тексту, “такі сцени залишаються невидимими для більшості росіян, їх приховує державна пропаганда та глянцеві урядові проекти, що підтримують ветеранів, які повернулися з війни. Але всередині країни під придушенням інакомислення наростають втома та обурення. За словами спостерігачів та людей, опитаних для цієї статті, немає виходу для громадського розчарування та полегшення від наростаючої національної виснаженості майже чотирирічною війною, яка роз'їдає країну зсередини та робить суспільство більш дисфункціональним, розбитим та параноїдальним”.

“За останній рік російська економіка перейшла від вражаючого зростання до майже стагнації. Цифрове придушення та ізоляція Росії поглиблюються, оскільки все більше додатків та платформ забороняють. За даними західних розвідок, понад мільйон російських бійців було вбито або поранено – багато з них у боях за мізерні здобутки. І в міру того, як Москва посилює пошуки внутрішніх ворогів, її машина придушення обертається проти власних дітей та патріотів”, – написала вона, маючи на увазі численні репресії проти налаштованих проти війни російських підлітків та відносно свіжу тенденцію переслідування Z-блогерів та активістів.

Текст The Wall Street Journal – про військовополонених. “Коли цього патріотичного, як він себе описав, російського солдата середнього віку було звільнено з табору військовополонених в Україні, він зателефонував своїй родині, щоб повідомити, що він живий, вільний та повернувся на російську землю. Поки телефон передавали по колу, він казав, що, можливо, встигне повернутися на день народження сина, який мав відбутися за кілька тижнів. Він так і не повернувся. Натомість його кілька тижнів допитували російські спецслужби, а потім відправили назад на фронт. Незабаром він знову зник на передовій поблизу окупованого українського міста Донецьк. Його родичі побоюються, що цього разу він загинув. Один із них порівняв цю ситуацію з потраплянням у коло пекла”, – розповіли його автори.

За їхніми словами, “військовополонені та їхні родини кажуть, що радість від повернення додому є недовготривалою. Ті, хто вирішили здатися, стикаються з поверненням, сповненим підозр та сорому. Заробітна плата та одноразові премії були головною причиною, чому так багато людей погодилися йти на війну, але їх може бути припинено, щойно їх захоплять у полон. Тисячі людей зараз перебувають у фінансовій невизначеності. …Умови після повернення можуть бути настільки скрутними, що деякі сім'ї лобіюють, щоб їхні сини не брали участі в обміні полоненими. Умови в українських таборах для військовополонених набагато гуманніші, ніж у російських таборах для українців, де іноді застосовують систематичні тортури”.

У тексті міститься курйозне зауваження, яке свідчить, що навіть ті, хто усвідомили суть путінського режиму, досі вважають Україну чимось на зразок “кращої Росії”. Про ще одного російського військовополоненого сказано, що “у серпні додому надійшла звістка, що 31-річний Ігорь Долгополов потрапив у полон після відправлення до Часів Яру на сході України. Його родичі кажуть, що бояться, що його можуть включити в будь-який майбутній обмін та відправити прямо на фронт. Один із родичів Долгополова сказав, що солдатам, які повернулися з табору для військовополонених, більше не довіряють, їх принижують та засуджують командири їхніх підрозділів на батьківщині. Ця людина сказала, що для них було б краще залишитися та жити в Україні, і навіть прийняти там громадянство”. Імовірно, родичі чоловіка вважають, що Україна так само, як Росія, нав’язує громадянство іноземцям, які опинилися під її владою не зі своєї волі.

“Київ не програє, а Москва не перемагає”

Тож протягом грудня кілька відомих публічних людей у США виступили із закликами змінити політику стосовно Росії та України. “Росіяни платять надзвичайну економічну ціну за путінську жагу слави та крові. Доходи Росії від нафти та газу впали більш ніж на 30 відсотків через атаки на її енергетичну інфраструктуру. Кремль продає золото, щоб стабілізувати свої фінанси та захистити еліту від справжньої вартості війни Путіна. Приблизно чверть російських компаній зараз збанкрутували або знаходяться під загрозою банкрутства”, – написали, зокрема, у колонці для The Washington Post  сенаторка-демократка Джин Шагін та її колега, республіканець Мітч Макконнелл.

“Путін, можливо, розраховує виграти час, але він затягує цей конфлікт не тому що це тактика, якій він надає перевагу, – переконували вони. – Він затягує його, бо не може досягти вирішальної перемоги. Він сподівається, що повільне, виснажливе протистояння розділить Захід. Натомість Сполучені Штати мають підтримати європейських союзників, які інвестують значні кошти у власну оборону і значно перевищують американську підтримку України. Якщо є економічні плоди миру, то вони полягають у співпраці з інноваційною, західноорієнтованою Україною та ожилою Європою, а не з збанкрутілою, відсталою Росією”.

“Путін робить ставку на те, що США переконають себе в тому, що Україна не зможе досягти успіху. Останні чотири роки показують протилежне. Україна перевершила всі очікування, включаючи наші власні. Київ не програє, а Москва не перемагає. Вашингтон має відповісти на сміливість України з ясністю, якої вимагає цей момент”, – наголосили Макконнелл і Шагін.

Прихильний до України колумніст The New York Times Томас Фрідман ще раніше іронізував, що “Путін величезний дурень, якого запам'ятають за війну проти України, яка перетворила Росію на енергетичну колонію Китаю та ШІ-виноску Люксембурга (малося на увазі, що за рівнем розвитку нових технологій Росія значно поступається навіть мініатюрному Люксембургу. – “ОстроВ”). Так, Путін любить хизуватися своїми гіперзвуковими ракетами. Цікаво, чи вони працюють краще, ніж основний стартовий майданчик, який Росія використовує для відправки космонавтів та вантажів на Міжнародну космічну станцію. Цей стартовий майданчик обвалився минулого тижня після запуску трьох космонавтів. Це означає, що Росія “втратила здатність запускати людей у космос, чого не траплялося з 1961 року”, за словами російського космічного експерта, якого процитували The Times”.

“Російська загроза Україні не закінчиться, поки Путін не піде. Але позбутися його – це завдання російського народу. Завдання американського президента і віцепрезидента, якщо вони знають, що роблять, не у тому, щоб казати президенту України, що у нього немає “карт”. Воно у посиленні тиску на Путіна, зокрема, щоденним нагадуванням російському народу, що їхній лідер краде всі їхні карти, все їхнє майбутнє та майбутнє їхніх дітей”, – написав Фрідман.

Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”